-
1 один
1) oneодин за одним — one after another, one by one
один на один — face to face; ( боротьба) hand to hand; ( розмова) confidentially, in private
один за одним — one after another, one by one
один з перших — among the first, one of the first
один одного — one another, each other
в одну мить — immediately, in a second, in the twinkling of an eye, in a trice, in a jiffy
одним духом — at one go, at a stretch, in one breath, in a jiffy/trice, at one draught
одним ковтком — at a draught, at one gulp
одним словом — in a word; in short
одним ударом — at one blow/stroke, in/with one stroke
всі до одного — all to a man; to the last man
2) ( без інших) alone; by oneself3) (якийсь, котрийсь) a, an, a certain; oneодного разу — once, one day
4) ( той самий) the sameодне й те саме — it is all the same; it comes to the same thing
5) ( ніхто інший) only, only one; alone; no one but, nobody but; (нічого, крім) nothing but6) ( деякий) a, a certain, some -
2 зганяти
-
3 поскладати
( в одне місце) to put ( to lay) together; ( речі) to pack up, to stow -
4 стягати
= стягнути, стягти1) (про борги, витрати) to exact (from, of); to recover ( from); (збори, податки) to exciseстягати борг — to exact the payment of a debt, to recover a debt
стягати збитки — to claim damages, to lay damages (at)
2) ( робити тіснішим) to fasten, to tighten; ( мотузком) to tie up3) ( збирати в одне місце) to gather, to assemble, to concentrate; to draw up -
5 становлення і деградація
СТАНОВЛЕННЯ і ДЕГРАДАЦІЯ - категорії, що характеризують процеси набуття (становлення) чи втрати (деградація) завершеної форми. С. і Д. поєднують моменти виникнення і зникнення речей, зародження можливостей і їх перетворення в дійсність або втрачання. Ідея буття як вічного С. і Д. плинного цілісного світу вперше чітко висловлена Гераклітом. Платон розрізняв буття як те, що існує само по собі і для себе, і становлення як те, що існує лише для іншого. Узагальнення давньогрецьк. уявлень з цього питання дано Аристотелем, який вважав характеристикою спрямованості становлення ентелехію. Підсилення інтересу до питань становлення, розгортання світових процесів має місце у вченнях Ляйбніца, Гердера, в нім. класичній філософи. С. і Д., за Гегелем, має в собі буття і ніщо таким чином, що вони сповна переходять одне в одне і взаємно знімають одне одного. У XX ст. осмислення С. і Д. сприяло формуванню концепцій органіцизму, побудові шарової структури буття Гартмана, теологічним еволюційним уявленням Шардена та уявленням про емерджентну еволюцію Александера. Процеси С. і Д., багатоструктуровані і різнодетерміновані у просторі і часі, супроводжуються переоформленнями структурної і елементної бази, змінами домінувань і часових ритмів Х. ід процесів С. і Д. залежить од багатьох факторів і позначається на проміжних формах їх реалізації, набуваючи характеру прогресу чи регресу, еволюції чи інволюції, стійкого стану або коливальних рухів, розпаду і зникнення. Суперечлива єдність С. і Д. добре відбивається в понятті кенозису, яке використовувалося в елліністичній філософії і східній патристиці для позначення сходження Бога в світ, творення світу і одночасно "спустошення", тобто вичерпання. В сучасній філософії подібна суперечність відбивається, зокрема, в понятті феноменологічної редукції, яке означає "очищення", тобто збіднення "Я" від будьяких психічних феноменів і натуралістичних уявлень, але в той же час - рух до "чистого (трансцендентального) "Я". В історії філософії поняття С. і Д. інколи заперечувалися, зокрема при недооцінці якісних перетворень у світі. Шопенгауер піддавав сумніву актуальність проблеми становлення, розглядав її як нісенітницю на тій підставі, що за нескінченний попередній час вже все реалізоване і досліджувати можна лише "завжди рівну собі сутність світу". Проте не викликає сумніву важливість категорій С. і Д. для аналізу перехідних і пограничних станів, процесів самоорганізації, розвитку пізнання і збереження цивілізації за умов її подальшого прогресу.В. КизимаФілософський енциклопедичний словник > становлення і деградація
-
6 логічне протиріччя
ЛОГІЧНЕ ПРОТИРІЧЧЯ - наявність двох висловлювань, з яких одне є запереченням іншого. Те, що стверджується в одному з них, заперечується в іншому. Л.п. має місце тільки за тих умов, коли твердження і заперечення є здійсненними стосовно одного й того ж об'єкта, у той же самий час і в одному й тому ж відношенні (Аристотель, "Метафізика"). У формальних системах формула вважається Л.п., коли в системі породжується її заперечення. З семантичної точки зору, Л.п. є формула певної логічної системи, яка хибна у всіх моделях цієї системи. Щодо множини висловлювань кажуть, що вона є суперечливою, якщо принаймні одне з її висловлювань має значення ''хибне". Суперечливість множини висловлювань є запереченням її несуперечності (див. несуперечність). -
7 вивідне знання
ВИВІДНЕ ЗНАННЯ - висновок, одержаний за певними правилами виведення з інших знань. В.з. може фігурувати у вигляді дедуктивного наслідку, індуктивного узагальнення або гіпотетичного висновку, отриманого шляхом "неповної дедукції". У першому випадку між вихідними засновками та одержуваним В.з. має місце відношення логічного слідування, коли підстави є достатніми для однозначного (а тому категоричного) висновку. У разі індуктивного узагальнення передбачається перехід від одиничного (або часткового) судження до загального. При цьому розрізняють повнота неповноіндуктивне узагальнення (залежно від того, чи охоплюють підстави весь клас досліджуваних явищ, чи лише його частину) (див. індукція, індуктивний метод, узагальнення). В науці індуктивні узагальнення експериментальної практики називають "емпіричними законами". Коли йдеться про перехід від загального знання до часткового, то даний перехід не завжди забезпечує дедукування категоричних наслідків. Гіпотетичний (ймовірнісний) характер В.з. при цьому може зумовлюватись невизначеною валентністю вихідних засновків (як це, скажімо, має місце в контексті застосування гіпотетико-дедуктивного методу) або їх неповнотою. В.з. може бути одержане як прямим, так і непрямим шляхом. Перший не передбачає введення припущень у побудову виводу, тоді як другий являє собою метод обґрунтування гіпотез шляхом зведення до абсурду (несумісних наслідків) припущень їх контрверсій. Якщо вихідні знання є несуперечними і достатніми для встановлення валентності гіпотези, то тільки одне з двох припущень - або ствердження, або заперечення гіпотези - приведе міркування до суперечності (при цьому істинним вважатиметься те припущення, котре забезпечує несуперечні наслідки). У разі несумісності вихідних даних з обох вищезгаданих полярних припущень буде одержано абсурдне твердження. Нарешті, за умови неповноти базових підстав для визначення істинності чи хибності гіпотези - ні припущення останньої, ні припущення її заперечення не дадуть взаємовиключних наслідків (див. також доведення, спростування). -
8 міфологія
МІФОЛОГІЯ - 1) Казка про міфи та міфологічну свідомість. 2) Сукупність міфів, нагромаджена різними етносами, тією чи тією архаїчною за своїм походженням культурною традицією. У давніх суспільствах та їх сучасних реліктових залишках М. має характер обов'язкового для всіх людей світоглядного нормативу, становить головний чинник їхньої соціальної поведінки. У суспільствах такого типу М. - синкретична за своїм знаковим характером (слово, музика, жест, пластичний образ) і загальним пізнавально-гносеологічним змістом (своєрідний сплав релігії, науки і мистецтва в їх найдавніших, первісних формах) сума уявлень про навколишній світ, яка поряд з фізичними трудовими зусиллями первісного колективу забезпечує його нормальну життєдіяльність. В історичному процесі ці уявлення зазнають неухильної диференціації, внаслідок якої релігія, наука, мистецтво поступово емансипуються одне від одного, створюють окремі, суверенні галузі культури, тим самим або перетворюючи міф, або навіть усуваючи його з суспільного видноколу. Саме така диференціація і сталася у Стародавній Греції класичного періоду: олімпійська М. в ній остаточно виокремилася в релігійну сферу, наука і мистецтво отримали цілком самостійне існування. Відтак і розпочалися спроби наукового та естетичного осмислення міфів. За елліністичного періоду, на поч. III ст. до н. е. у середовищі поетів і філологів, які працювали в Александрійському музеї, і виникає М. - наука про міфи, яка займається їх переповіданням, систематикою та екзегезою, вдаючись до спроби поміркованого раціоналістичного осмислення міфотворчої стихії. "Золотий вік" давньої римськ. літератури майстерно поєднав раціоналістичне та естетичне ставлення до міфу, внаслідок чого Вергілій в "Енеїді" створює на його основі римськ. державно-політичний ідеал доби імперії, Горацій - ідеалізовану картину гідного приватного життя тогочасної людини, Овідій у "Метаморфозах" - суто естетичну картину міфологічної фантазії. Тим самим у світовій літературі завершується започаткована грецьк. трагедією епоха найбільш плідної взаємодії літератури з міфом В. ідтак міф у своїй античній формі аж до поч. XX ст. стає предметом естетичного замилування або матеріалом для формальних алегоричних побудов. Поряд з тим новоєвропейський ідеал людини у поезії Гельдерліна, у філософській ліриці Ніцше та окремих представників символізму значною мірою розгортається за рахунок невичерпної внутрішньої енергії міфу. Європейське Середньовіччя, міцно тримаючи в пам'яті міф, водночас відсуває його на свою периферію на користь базових міфологем християнства і суперечливо поєднаної з ними дохристиянської, індоєвропейської за своїм походженням М., художньо перетвореної у фольклорі європейських народів. Доба Романтизму, зокрема укр., що зосереджена на пафосі національного становлення, відкриває для себе М. через її приховану присутність у всіх національних фольклорних системах В. ідтак починається її вкрай напружене художнє переосмислення (напр., творчість Гоголя, Шевченка, Міцкевича, Пушкіна, по суті, відбиває всю глибинну структуру праслов'янського і навіть індоєвропейського міфу). Водночас виникають перші наукові школи, які порушують питання про об'єктивність, раціоналістичний опис і класифікацію усієї світової М. та її регіонально-національних відгалужень, питання про створення структурно-морфологічного аналізу міфу, тобто про наукову картину самого процесу виникнення і подальшого розгортання міфу. Виникають численні школи і методи у царині таких досліджень. Особливе місце тут посідає нім. наука. Романтики брати Ф. і А. Шлегелі, брати В. і Я. Гримм вивчали фольклор та наявність у ньому М., стимулювавши тим самим пізнішу появу згаданих шкіл, котрі діяли вже в добу позитивізму. У XX ст. їхня дослідницька техніка трансформувалася в системно-структурний метод (Леві-Стросс та його послідовники). Цей метод дозволив приступити до класифікації всієї світової міфологічної суми, класифікації, що її остаточні результати належать майбутньому. Особливе місце у сучасній науці про міфи посідають спроби осмислення "міфів другого покоління", витворених уже новітньою цивілізацією, але знов-таки на тлі давнього міфотворення.В. Скуратівський -
9 за
I прийм.1) ( про місце перебування - позаду) behind; ( по той бік) across, over, beyond; ( поза) out ofза борт, за бортом — overboard
за містом — out of town ( city); ( далі за місто) beyond the town ( city); (на дачі, на селі) in the country
2) (коло, навколо) at3) ( згідно з) according to, in accordance with, under, by4) ( при позначенні причини) because of, through, over, by reason ofза браком (чого-небудь) — for want/lack of, lacking, in the absence of
5) ( замість) instead (of), forза нього — instead of him, in his stead
за такого-то (підпис) — per procurationem (скороч. p.proc, p.pro., p.p.)
6) ( за часів) in the time of, in the days of; (про уряд, владу) under7) ( протягом) during, at; ( у проміжок часу) within, for, inза життя — during the life (of); when alive
за рік — in a year ( year's time)
за останній час — recently, lately, of late
8) ( через якийсь час) in9) ( відправлятися) for10) ( при позначенні заняття) at, toвзятися за роботу — to set to work, to begin working
11) ( ніж) than або не перекладається;12) (заради, на підтримку) for13) ( при позначенні ціни) forза безцінь — dirt-cheap, very cheaply
продати за безцінь — to sell for nothing, to sell for a song
купити за безцінь — to buy for a song, to buy for a trifling sum
за готівку — ( against) cash ( down)
14) ( про однорідну послідовність) after, upon, byдень за днем — day by day, day after day
15) ( слідом за) afterйти за кимсь — to follow smb.
16) (як) as або не перекладається;17) (більш, понад - про вік) over; past; ( про час) after18) ( на відстані) at a distance of ( або не перекладається)20) ( при передачі співпереживання) forзаступитися за когось — to stand up for smb.; to intercede, to plead for smb., to take someone's part
прохати за когось — to intercede ( to plead) for someone, to speak on smb.'s behalf
ручитися за когось — to answer for smb.
21) ( при) under22) (при позначенні предмета, за який тримаються) by23)схопитися за голову — to be horrified, to be in despair
за винятком — except, excepting, with the exception of, except ( for), apart from, save
пити за здоров'я — to drink (to) one's health
за ваше здоров'я! — your health!, here's to you!, cheerio!, (жарг. тост) chin-chin!
за вирахуванням (чого-небудь) — less, minus, deducting, allowing ( for), with the deduction (of); except for, apart from ( крім)
за маршрутом — by way of, via
за сприяння когось — with smb.'s assistance ( help)
зачепити за щось — to hit against smth.
стежити за кимсь — to spy on ( upon) smb.
тривожитися за щось — to be anxious about smth., to worry about smth.
ходити за хворим — to nurse ( to look after) a patient
за відсутності (ого-небудь) — in the absence (of); for lack (of); for want (of)
за кадром — off screen, off-camera
за компанію — for company, to keep smb.'s company
за кулісами — in the wings, backstage; behind the scenes
за відсутності (чого-небудь) — in the absence (of); for lack (of); for want (of)
за підписом (кого-небудь) — signed (by)
за межами (чого-небудь) — outside, beyond the bounds (of)
за свій рахунок — at one's own expense, out of one's own pocket
за власний рахунок — for one's own account, on own account
за упокій — for the peace (of smb.'s soul)
за чий-небудь рахунок — on smb.'s account
II пр. III част.за чужий рахунок — at someone else's expense, at the expense of others
що він за людина? — what is he like?, what kind of man is he?
-
10 на
I прийм.1) (при позначенні місця: зверху, на поверхні чогось) on, upon2) (при позначенні місцевостей, регіонів, вулиць) in; (при позначенні закладів, занять тощо) atна березі — on shore, ashore; on the beach; on the (river-)bank
на вулиці — in the street; out of doors, outdoors
на безпечній відстані — clear (of), at a safe distance ( from)
на невеликій відстані — at a short distance, a short way off; at close range, in close proximity (to)
4) ( при позначенні напрямку) to, towardsкласти на місце — to put back in place, to replace
на схід від — to the east of, eastward(s) of
5) ( при позначенні часу) on, at; ( протягом) during; ( при позначенні строку) for; ( при позначенні крайнього строку) by, towardsна початок 20-го ст. — by 20th century
на другий день — ( the) next day
на той час — by that time, by then
на цей час — by this, by now
7) ( при позначенні хвороби) with8) (згідно з, відповідно до) by, in, toна мою думку, на мій погляд — in my opinion
9) (y значенні "для") for10) ( при позначенні одиниці виміру) by11) ( при множенні і діленні) by12) ( при позначенні результату ділення) in, into, toрізати на шматки — to cut in ( into) pieces
13) ( при позначенні кількісної різниці) byна метр коротший — a metre shorter, shorter by a metre
14) ( при позначенні засобів до існування) on15) ( при позначенні засобу пересування) by16) (при позначенні зміни, переходу до іншого стану) into, to17)на щастя — fortunately, luckily
на біду (на жаль) — unfortunately, unluckily, unhappily, alas
на вагу — by weight; specific gravity
на вибір — for choice, of one's choice, at one's discretion
на віру — on trust, on faith
на всіх вітрилах — under/in full sail, with all sails set
на всякий випадок — just in case, to make sure; to be on the safe side
на голодний шлунок — on an empty stomach/belly
на душу (населення) — per head, per capita
на межі — on the verge of, on the brink of
на око — approximately, by eye
на моїй совісті — on ( upon) my conscience
IIна вигляд — by sight/appearance; in appearance, by sight, to judge from appearances
( візьми) here; here you are; here, take it -
11 тоня
ж риб.(місце, підприємство) fishing place, fishery, piscary; ( одне закидання невода) haul, draught of a net, crawl -
12 доповняльності концепція
ДОПОВНЯЛЬНОСТІ КОНЦЕПЦІЯ - концепція опису, розвинута на основі принципу доповняльності Бора, яка розроблялась копенгагенською школою фізиків у зв'язку з побудовою та інтерпретацією квантової механіки, але згодом набула загальнометодологічної форми, а саме: в процесі пізнання відтворення цілісності явища потребує застосування симетрично доповняльних класів понять, кожен з яких придатний для однозначного опису явища лише в своїх специфічних умовах. Доповняльні описи, зберігаючи основні принципи побудови науки, звільняли місце для формулювання нових квантових законів, несумісних з старими законами класичної фізики. Принциповим у трактовці Д.к. є філософське розуміння суперечливих (симетрично доповняльних) сторін явищ або як повністю роз'єднаних, взаємовиключних, що веде до зовні рядоположних еквівалентних описів, або ж як внутрішньо, об'єктивно поєднаних. Д.к. встановлює і характеризує зв'язок між тими даними, які одержані за різних умов досліду і можуть бути наочно витлумачені лише на основі взаємовиключних по відношенню одне до одного уявлень. Крім фізики, є інші численні галузі людської практики, де тільки вся сукупність симетрично доповняльних явищ вичерпує властивості об'єкта. Йдеться не про якийсь неповний опис, довільне висмикування різних елементів реальності, а про раціональне проведення розрізнення між істотно відмінними експериметальними установками й процесами вимірювання. Тут з кожною постановкою досліду пов'язана відмова від іншого аспекту опису явищ, які разом є доповняльними один до одного. Д.к. є узагальненням старого ідеалу причинності, який не враховував, що поведінка об'єкта може залежати від способів його спостереження.О. КравченкоФілософський енциклопедичний словник > доповняльності концепція
-
13 інформаційне суспільство
ІНФОРМАЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО - одне з чільних понять низки концепцій, які конкретизують теорію постіндустріального суспільства (Белл). Найбільш репрезентативними є концепція її "третьої хвилі" (Тоффлер) та І.с. (Лайон, Масуда). Проміжне місце між ними займає теорія технотронного суспільства (Бжезинський). Основна ідея концепцій І.с. полягає у тому, що суспільство, котре раніше позначалося як постіндустріальне, швидко набуло ознак, які дають підстави стверджувати, що воно є інформаційним. Це означає, що головною ознакою цього суспільства є виробництво і поширення інформації, перетворення її на головний вид послуг, на товар і навіть на владу. На швидке зростання обсягу інформації та її значення звернув увагу ще Белл у праці "Прихід постіндустрійного суспільства" (1973), хоча сам він термін І.с. не використовував. У межах концепцій І. с. існують дві протилежні тенденції щодо оцінки самого факту перетворення інформації у потужну соціальну силу. Згідно з першою, оптимістичною, інформатизація суспільства, зокрема, комп'ютеризація, становить безумовне соціальне благо. Напр., за Тоффлером, в І. с. створюються принципово нові умови для праці (індивідуальна праця, зазвичай, за комп'ютером), зростає рівень свободи та усвідомлення людиною своїх можливостей, більш виваженими та науково обґрунтованими стають політичні рішення, що справляють значний вплив на всі сфери життєдіяльності людини. Масуда також вважає, що І. с. приведе до формування принципово нового типу людини - більш "людяної", екологічно зорієнтованої. Еволюція людства зміниться на коеволюцію - обопільний розвиток - людства та природи. Представники іншої тенденції, песимістичної (насамперед Лайон), розглядають І. с. як суспільство маніпулятивне, до того ж, як таке, в якому рівень маніпулювання людиною швидко підвищується. Інформаційні технології дедалі ширше починають використовуватися у політиці, перетворюючись на політичні технології. Згідно з Лайоном, сфера комунікацій, що виникає внаслідок застосування цих технологій, призводить до того, що більша частина населення абсолютно не усвідомлює стану "реального розподілу влади й контролю в даному суспільстві".Т. ПархоменкоФілософський енциклопедичний словник > інформаційне суспільство
-
14 існування
I ІСНУВАННЯ (пізньолат. ex(s)istentia, від лат. ex(s)isto - існую) - одне із найважливіших понять європейської філософії, яке мало у різні історичні епохи нетотожний смисл. В історії філософії поняття "І." вживалося звичайно для позначення зовнішнього, речового буття, яке, на відміну від сутності речі, осягається не мисленням, а через досвід С. холастика вбачала в дуалізмі сутності та І. корінну роздвоєність і неповноцінність універсуму, що "знімається" лише на рівні Бога, волі Бога. Радикально розійшлися в інтерпретації І. в XVII - XVIII ст. емпіризм і раціоналізм. Якщо перший (Локк, Г'юм) визнавав реальність одиничних фактів, які виступають єдиним джерелом будь-якого знання (чуттєвий досвід), то представники раціоналізму (Декарт, Спіноза, Фіхте) виходили із тотожності мислення і буття: І. трактується як дещо розумне, раціональне. Ляйбніц і Кант здійснили спробу опосередкувати обидві точки зору. Перший розрізняв істини розуму і істини факту, що має місце лише на рівні людського розуму і "знімається" в розумі божественному. Кант визнавав онтологічне значення речі-у-собі (яка непізнавана), проте акт пізнання, на його думку, відбувається на перехресті категоріальних схем розсудку і того матеріалу, що постачається для їх наповнення чуттєвістю. Поворотом до принципово нового бачення І. є його потрактування К'єркегором. На противагу гегелівському панлогізму, його підхід заснований на розумінні І. як людського буття, що осягається не через конструкції розуму, а безпосередньо. І. - одиничне, особистісне, кінечне, неповторне - розкривається через специфічну екзистенційну діалектику, взаємозв'язок естетичного, етичного і релігійного, де кожен із цих феноменів набуває відповідного змісту не в своїй самосутності, а як момент неповторної індивідуальної долі. Поняття І. належить до визначальних у філософії екзистенціалізму, що обумовлено тими фундаментальними потрясіннями, яких зазнало людство в результаті як першої, так і другої світових воєн, а також всеохопною кризою просвітницької ідеології. Екзистенційне мислення розгортається якраз навколо проблеми буття, потрактованого як буття граничне, а всі інші філософські проблеми виявляються похідними від неї. В екзистенціалізмі І. тісно пов'язане із трансцендуванням, постійним прагненням до осягнення справжніх, незнеособлених рівнів людського буття. Так, Гайдеггер інтерпретував І. "як буття - у світі", яке, виступаючи як трансцендентне по відношенню до знеособленого світу повсякденності (Man), є виходом людини до глибинних підвалин свого існування. Релігійний екзистенціалізм в інтерпретації І. робить наголос на такому способі трансцендування, як звернення до Абсолюту, тобто до Бога. У цьому вбачається можливість залучення окремішної людини до істини буття, до цінностей віри, надії, любові, до осягнення нею себе і Бога на рівні категорії "Я - Ти" (Бубер). Залучення людини до Бога стає для неї самозаглибленням, пізнанням людиною самої себе (Сковорода). Франц. атеїстичний екзистенціалізм (Сартр, Камю) при розгляді І. виходять із того, що справжнє І. передбачає визнання свободи іншого як умови своєї власної свободи. Особливо наголошується на значенні індивідуального вибору. За Сартром, "існування передує сутності", тобто, здійснюючи вибір, людина заперечує "ніщоту" світу і витворює сутність для себе (а також і структуру світу, в якому вона існує). Камю пов'язав справжнє існування із безперервним запереченням та абсолютним нонконформізмом.[br]II див. сутність та існування -
15 модель
МОДЕЛЬ ( від лат. modus - міра) - у загальному розумінні аналог (графік, схема, знакова система, структура) певного об'єкта (оригіналу), фрагмента реальності, артефактів, витворів культури, концептуально-теоретичних утворень тощо. З логічної точки зору, дві системи S, і S2 називаються М. одна одної, якщо вони ізоморфні або гомоморфні між собою. Відношення "бути М." є відношенням рефлексивним, симетричним і транзитивним, тобто відношенням типу еквівалентності, тому питання, яку із систем Sj і S2 вважати оригіналом, а яку М., вирішується залежно від конкретної ситуації. З гносеологічної точки зору, М. - це замінник, представник оригіналу у пізнанні. Завдяки їхньому ізоморфізму або гомоморфізму знання, отримані в результаті дослідження М., екстраполюються на оригінал, широко використовуються в багатьох науках у різних значеннях, але, як правило, поняття "М." пов'язують з методом моделювання. У такому значенні М. - предметна, знакова чи мислена (уявна) система, що відтворює, імітує або відображає якісь визначальні характеристики, тобто принципи внутрішньої організації або функціювання, певні властивості чи ознаки об'єкта пізнання (оригіналу), пряме, безпосереднє вивчення якого з якихось причин неможливе, неефективне або недоцільне, і може замінити цей об'єкт у процесі, що досліджується, з метою отримання знань про нього. Отже, відношення "оригінал - М." не природне, а епістемологічне, зумовлене процесом пізнання. Питання про відношення М. й оригіналу, ступінь їх спільності, подібності, адекватності - одне з найважливіших і найскладніших у процесі наукового моделювання. М. виступає ефективним засобом наукового дослідження тільки при максимально чіткому визначенні їх подібності та відмінності теоретичними засобами, які можуть визначати припустимі межі спрощень, абстрагувань, ідеалізацій. За фізичним характером М. можна поділити на предметні, знакові (інформаційні), мислені. Посідаючи істотне місце у потужному арсеналі наукових засобів, виконуючи описову, пояснювальну і евристичну функції, М. відіграє важливу роль у дослідженні різноманітних складних феноменів реальної дійсності.О. Мороз -
16 мокша
МОКША (санскр. - звільнення від чогось, уникнення небезпеки, остаточне спасіння душі, відмова) - одне з ключових понять інд. релігійно-філософської традиції, яке позначає звільнення від циклу перероджень у колі феноменального світу страждань та мінливості. Поняття М. широко використовується в індуїзмі та джайнізмі, меншою мірою - в буддизмі. Серед чотирьох життєвих принципів, вироблених в індуїзмі, а саме: дгарми - закону, артхі - користі, ками - насолоди, М. посідає вище місце, виступаючи кінцевою метою релігійного досвіду та філософського пізнання.Ю. Завгородній -
17 самоідентичність
САМОІДЕНТИЧНІСТЬ ( від лат. identicus - той самий, тотожний) - збереження самості явища у процесі змін форм його існування, самототожність процесу, що розвивається. Якщо виходити з розуміння тотожності як абстрактної, то тотожність і зміни (розвиток) є несумісними, а проблема С. набуває рис суб'єктивної псевдопроблеми. Коли ж розуміти тотожність як конкретну, то феномен С. постає як реальна проблема, що існує з часів міфології, буддизму, неоплатонізму і гностицизму - як проблема перевтілення, що в такій формі дожила й до нашого часу. Лоський, розглядаючи тему С. людини, зокрема у її можливих радикальних метаморфозах, аж до перевтілення, ввів поняття "субстанційного діяча", розуміючи під цим надчасову і надпросторову активну істоту, що "непорушно стоїть" над часом і простором як "одне і те ж тотожне "Я". У сучасній філософії С. постає як проблема механізмів соціокультурної ідентифікації В. иявлено декілька таких механізмів І. ндивідуальна ідентифікація може реалізовуватися як "примус загального" (Адорно) під впливом "орієнтованих на ідентичність" соціальних рухів (ідентичність нації, класу, соціальних ролей та ін.), тобто зводитися до уніфікації, стереотипізації, омасовлення. Цей механізм функціонує як "стадний конформізм" (Фромм), у якому людина намагається задовольнити потребу відчувати свою С. специфічним чином - в уподібненні себе до "всіх" шляхом розчинення своєї індивідуальності у ширшому загалі й ототожнення себе з ним ("Я людина", "Я протестант", "Я бізнесмен" та ін.). В іншому аспекті ідентичність "Я" виступає як незалежність індивідів від ідентифікуючого тиску рольових алгоритмів і репресивних впливів, які виснажують цю ідентичність. Це ідентичність емансипованої суб'єктивності, що означає постійну можливість вільного вибору (Сартр) і функціонує як індивідуальне самовизначення себе як унікальної істоти, що протистоїть іншому світові. В умовах інтеграції і водночас атомізації сучасної технічної цивілізації актуалізується проблема співвідношення індивідуальної і колективної ідентифікації, зростає намагання подолати як "статичне", так і "емансипативне" розуміння ідентичності. Ця проблема є чи не головною темою праць Габермаса, Гесле, Рикера, Козловського та ін., а до них - Ортеги-і-Гассета. Зокрема, Козловський зазначає, що індивідуальна ідентичність зберігається лише завдяки метаморфозам "Я", одночасно культурна ідентичність має бути здатною до змін і не бути примусовою для її членів, котрі можуть розгортати в її межах свою власну суб'єктивність. Щодо механізмів забезпечення С. у цьому випадку, то мають місце посилання на особливу роль комунікацій, взаємоузгодження, консенсус та інші чинники. Проблема С. може розглядатися як важливий компонент проблеми оновлення. Її вивчення має важливе методологічне значення для суспільної теорії і практики, особливо у ситуаціях перехідних і межових станів, а також для сучасного наукового пізнання взагалі (при вивченні еволюційних і катастрофічних процесів, у синергетиці, в системно-організаційних методологіях, геронтології і танатології та ін.).В. Кизима
См. также в других словарях:
збирати — а/ю, а/єш, недок., зібра/ти, зберу/, збере/ш, док., перех. 1) Складати що небудь докупи, в одне місце. || Складаючи що небудь, брати з собою. || в що, на що. Поміщати куди небудь те, що складається з кількох чи багатьох предметів. 2) Скликати,… … Український тлумачний словник
збиратися — а/юся, а/єшся, недок., зібра/тися, зберу/ся, збере/шся, док. 1) Сходитися, з їжджатися, злітатися і т. ін. в одне місце. || в що, чим. Сходячись, з їжджаючись, злітаючись і т. ін. докупи, розташовуватися, групуватися яким небудь способом. ||… … Український тлумачний словник
злітатися — а/ємося, а/єтеся, недок., злеті/тися, тимо/ся, тите/ся, док. 1) Прилітати звідусіль в одне місце (про всіх чи багатьох). 2) розм. З їжджатися, збиратися звідусіль в одне місце … Український тлумачний словник
зсовувати — і рідко ізсо/вувати, ую, уєш, зсува/ти і рідко ізсува/ти, а/ю, а/єш, недок., зсу/нути і рідко ізсу/нути, ну, неш, док., перех. 1) Соваючи, сунучи що небудь, переміщати в інше місце. 2) Пересуваючи окремі предмети, наближати їх один до одного,… … Український тлумачний словник
назлітатися — а/ється, док. 1) Прилетіти звідусіль в одне місце (про велику кількість птахів). 2) перен., розм. З їжджатися, сходитися, збиратися звідусіль в одне місце … Український тлумачний словник
позлітатися — а/ється, а/ємося, а/єтеся, док. 1) Злетітися звідусіль в одне місце (про всіх чи багатьох). 2) перен., розм. З їхатися, зібратися звідусіль в одне місце (про всіх чи багатьох) … Український тлумачний словник
скидати — I скид ати і рідко іскида/ти, а/ю, а/єш, недок., ски/нути, і рідко іски/нути, ну, неш, док. 1) перех. Кидати кого , що небудь униз. || Зіштовхувати, спихати кого , що небудь звідкись. || безос. || Висаджувати кого небудь або викидати щось із… … Український тлумачний словник
сходитися — і рідко зіхо/дитися, джуся, дишся, недок., зійти/ся, зійду/ся, зі/йдешся, док. 1) Приходити з різних місць в одне; збиратися. || Пливучи, приходити в одне місце. || у що, чим. Наближаючись одне до одного, розташовуватися яким небудь способом. ||… … Український тлумачний словник
перелітати — I а/ю, а/єш, недок., перелеті/ти, лечу/, лети/ш, док. 1) неперех. Літаючи, пересуватись у повітрі (про птахів, комах та інших істот, що мають крила). || Змінювати при пересуванні одне місце на інше (про птахів, комах і т. ін.). || Пересуватись у… … Український тлумачний словник
докупи — присл. В одне місце; разом. || В одне ціле … Український тлумачний словник
сипати — плю, плеш; мн. си/плють; недок. 1) перех. і без додатка. Змушувати падати куди небудь, поступово випускаючи щось сипке або дрібне. || Висипаючи в одне місце, збирати докупи що небудь сипке або дрібне. || Покривати що небудь шаром чогось; посипати … Український тлумачний словник